Одна справа працювати з темами, які популярні і мають широку підтримку. Зовсім інша – коли стоїш в авангарді змін і розпочинаєш щось таке, чого до тебе ніхто не робив.
У 2018 році Вінницька громадська організація «Оріана-Світ» стала саме таким першопрохідцем: завдяки їхнім зусиллям публічне вітання з 8 березня із «свята краси та весни» перетворилося на акт визнання і пошанування внеску жінок у щоденне життя регіону.
Про те, як вдалося інтегрувати прогресивні віяння у комунікацію керівника області, яку роль відіграють цінності у взаємодії всередині громади, а також чому бізнес-підходи для неурядового сектора уже не справа вибору, але запорука продуктивного існування – читайте у нашому матеріалі.
Березень 2018 року. До прийняття нового українського правопису, який рекомендує уживання фемінітивів, лишається більше року. Тим часом у вітальному зверненні голова Вінницької ОДА Валерій Коровій вживає 17 фемінітивів і робить видимими керівниць та директорок, депутаток, політикинь, військовслужбовиць, дослідниць, спортсменок, лідерок, старших жінок і зовсім юних дівчат.
У вітанні не йшлося про квіти й сонце, але про видимість жінок у соціальному й політичному житті Вінниччини
Зрештою, це не стало одноразовою акцією – ідеї продовжили своє життя й у вітанні наступного року. У тій промові очільник області уже згадує Європейську хартію рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад, до якої Вінниця долучилась у 2017 році й стала першим і єдиним на той момент українським містом-підписантом цього документа.
З віддалі часу і змін, які відбулися за майже десятиліття, може здатися – а що такого незвичного, власне, трапилося? Поза тим, очільниця ГО «Оріана-Світ» Ірина Ткачук згадує шлях до цієї, без перебільшення новації і те, завдяки чому цей результат став можливим.
Тут варто додати, що крім громадської організації, пані Ірина є співзасновницею медіаплатформи “Телеканал “Доба” та комерційного продакшену, який займається виготовленням реклами, іміджевих матеріалів, а також як підрядник виконує комунікаційні замовлення, у тому числі від державних організацій
– Весь медіапростір був всіяний повідомленнями про красу, жіночність, свято весни. Ми отримали замовлення від обласної адміністрації на виготовлення тематичного продукту з нагоди 8 березня. Людина, для якої ми це робили, нас поважала, і ми її так само – навряд чи у нас би вийшла співпраця, якби наші цінності розходилися. Зрештою, це вийшло не привітання, бо ми ж не можемо вітати жінок з їхніми правами, а звернення голови адміністрації до жінок. Через вживання фемінітивів він привернув увагу до внеску, який вони роблять у життя громади. Для нас це була цікава і ціннісна реалізація проєкту,– згадує Ірина Ткачук.
Поза тим, помилково думати, що одноразовий, нехай яскравий прояв, здатен запустити трансформації. Натомість це під силу системній і прицільній роботі за принципом «вода камінь точить». Ірина Ткачук каже, що почала помічати, як фемінітиви поступово просочуються у публічну мову інших посадовців.
Інклюзивність – це коли люди можуть відвідувати заходи, бо їм цікаво. А не ходити лиш туди, куди можуть фізично потрапити
Інклюзивність, а якщо точніше – створення умов, у яких комфортно кожному і кожній, – один з ключових напрямків, у який вкладає зусилля команда від початку заснування організації. І забезпечення доступності тут є базою.
Тож те, що колись починалося з тренінгів щодо інклюзивних рішень, поступово набуває реальних обрисів, стає невід’ємним елементом життя вінничан та продовжує проникати у культуру взаємодії. Однак, щоб досягти результатів, треба розуміти, що це завжди гра в довгу і вона має свої етапи.
– Коли з’явився телеканал «Доба», ми почали показувати і розказувати про людську гідність, недискримінацію, права людини, доступність. Ми були підковані знаннями, почали впроваджувати на практиці. Хоч в регіоні на нас дивилися як на диваків. От ми запрошуємо на ефір гостю на кріслі колісному, відтак треба мати двері з такими-то параметрами, щоб експертка могла безперешкодно потрапити в студію. Нам говорили ”Навіщо це? Хіба не можна на руках піднести?”. Тоді ми починали довгі просвітницькі розмови, які мали нехай і точкові, але результати, що зрештою накопичувалися і формували зміни, – каже Ірина Ткачук.
У студії телеканалу починали дедалі частіше з’являтися люди з інвалідністю. І вони коментували ті питання, в яких були експертами, а не стереотипно говорили лиш про доступність. Пізніше їх почали залучати до зйомок соціальної реклами, знову ж таки, не акцентуючи на питаннях доступності, але демонструючи те, що абсолютно різні люди живуть поряд, але їх турбують однакові питання – політичні, побутові, культурні. І важливо, щоб усі мали однакову змогу про це говорити і за потреби – діяти.
Медіапростір робив свою справу – ідеї проникали глибше, а зміни ставали реальними. Рух уперед створював точки росту і для телеканалу, згадує пані Ірина.
– Ми працювали з темою вивчення прав людей з порушеннями слуху, досліджували жестовий переклад. У нас на екрані уперше тоді з’явилися люди, які спілкувалися жестовою мовою. Ми дізналися, що їм важко розуміти технічний переклад, який був на телеканалах. Жестомовні не спілкуються метафорами, загадками, прислів’ями, у них по-іншому побудована структура мови. У результаті ми залучили до співпраці перекладачку, яка зналась на цих тонкощах. Завдяки цьому люди з порушеннями слуху почали дивитися наші передачі.
Восени 2025 року команда Київського хабу прав людини “потестувала” інклюзивні підходи, запроваджені ГО “Оріана-Світ”. Так, нашу зустріч-знайомство з громадськими організаціями Вінниччини відвідали люди з різними потребами. І це дало добрий результат.
– Ми зголосилися бути партнерами в організації регіональної події. І тут нам знадобилися знання і досвід роботи в інклюзивних практиках, щоб на неї потрапили всі охочі учасники і учасниці. Йшлося про інформаційну доступність, але при цьому має бути також розуміння архітектурної доступності, розумне пристосування, розрізнення інклюзії і доступності. Завдяки цьому підходу на нашій події була громадська діячка на кріслі колісному. Подію відвідав засновник громадської організації, військовий, користується протезом. Вони не мали зайвих думок і перешкод для того, щоб поспілкуватися з фаховою організацією, взяти для себе з того щось корисне, – додає Ірина Ткачук.
Бізнес-підходи у громадському секторі уже не справа вибору, а запорука існування
Досвід у двох комерційних медійних проєктах фактично є каркасом для того, як працює ГО «Оріана-Світ». А іноді й запорукою виживання. Зокрема, під час того, як мінялась конфігурація донорів. Або під впливом війни, яка внесла свої пріоритети і стала поштовхом переглянути, для кого, як працювати і що робити у момент, який вимагає швидких реакцій.
– Це був дуже складний період. Команда пройшла через емоційне напруження, фізичне виснаження, відсутність коштів, переміщення людей. Але попри всі ці коливання наша місія не змінилась. Ми втрималися, і це те, чим я пишаюся. Ми знайшли інші напрями, де стали корисними, почали дивитися, чого потребує цільова аудиторія. Більше того, ми зараз вивчаємо, чого потребують грантові гравці. На це мало звертають увагу, але нині такі організація, як наша, мають переходити у логіку партнерств, а не просто сподіватися на кошти. Тобто думати – яким чином моя робота може принести користь донору, – додає Ірина Ткачук.
Бізнес-підходи, як то розуміння процесів, стратегування, делегування, використання програмного забезпечення, зрештою, аналіз та прописування ризиків, розробка сценаріїв реагування та інший «інвентар» з комерційного середовища суттєво спрощують життя організації. Значно більше вигоди на перспективу у тому, щоб команда витратила час, навчилася застосовувати ці інструменти і зробила їх повсякденною рутиною, аніж за їх відсутності, щораз виснажуватись від хаосу у кожному новому проєкті.
– Громадська організація буде набагато ефективнішою у суспільних впливах, якщо вона внутрішньо належно організована. Це дає розуміння системного руху і стратегічного бачення. Ми спочатку теж частково були націлені на імпульсні проєктні заявки, сильно вимотувалися і вигоряли. І потім, коли після такого спринту ти просто мусиш брати паузу на відновлення, то втрачаєш час в довготривалій перспективі, – ділиться пані Ірина.
За її словами, з продуманості і структурності росте сталість організації, її соціальний вплив, прогнозованість, стійкість та лідерство. Яке, до речі, не обов’язково має бути представлене на національному рівні. Іноді саме здобутки на місцях і шлях до них запускають процеси для ширших змін, які мультиплікуються саме на основі успішного досвіду локальної організації. І тоді колеги з інших міст дивляться на чийсь успіх, зважують власні сили і роблять висновок – вийшло у них, значить у нас теж вийде. А кумулятивний ефект змін якраз і є тим спільним здобутком, якого варто прагнути.
