Що варто врахувати на державному рівні і як мають бути побудовані протоколи відновлення говорили учасниці і учасники круглого столу «Післяпологовий період: професійний діалог», який Київський хаб прав людини провів спільно з громадською організацією «Генерація матерів Лада». Модерувала подію виконачча директорка Хабу Євгенія Кубах.
Співзасновниця і голова ГО “Клуб підтримки вагітності та материнства “Лада” Марина Марченко під час події поділилась результатами дослідження «Якість відновлення жінки після пологів».
Зокрема, дані вказують на те, що жінки, які пройшли допологову підготовку в цілому значно краще долають виклики, пов’язані з відновленням. Жінки потерпаються через фінансові труднощі, нестачу часу для відвідин лікаря і небажання та страхом ділитися своїми переживаннями. 81 % опитаних вказали на те, що відчувають тиск стереотипів, серед яких «жінка має стати ідеальною мамою», «декрет – це відпустка», «народження дитини – це щастя» та інші. При цьому кожна одинадцята думала про смерть чи самогубство, а кожна чотирнадцята – про заподіяння шкоди дитині. А от наприклад, матеріальний стан не корелюється з імовірністю виникнення психологічних проблем – цей показник приблизно однаковий для жінок з різним рівнем добробуту. Так само наявність підтримки від партнера чи найближчого кола є універсальною опорою, щоб період відновлення пройшов легше.
Учасниці круглого столу звернули увагу на те, що з огляду на війну суттєва частина жінок виношує і народжує дитину за фактичної відсутності партнера. Більше того, тривога і страх за близьку людину на фронті, стають фактором додаткового тиску на жінку. На думку Ольги Макарчук, клінічної психологині і консультантки з грудного вигодовування, створення системних умов супроводу після пологів для військовослужбовця стало б певного роду опорою, коли він знає, що про його дружину і майбутню дитину подбають. І звісно ж, на рівні протоколів слід подумати над підтримкою жінок, які протягом вагітності овдовіли. Так само, особливого ставлення потребують жінки, які пройшли полон – слід враховувати їхній травматичний досвід, дезорієнтацію та інші нюанси, пов’язані із пережитими подіями. Якщо ж говорити про жінок-ВПО, то за даними дослідження, після пологів вони краще повертаються до звичного життя, зокрема, бо що звикли спиратися на себе самих. Але інший бік такої самозарадності – ці жінки більш схильні до депресивних проявів.
Представниці різних організацій та груп жінок підсвітили у своїх коментарях те, що підходи до ведення вагітності та післяпологового відновлення мають охоплювати широку рамку потреб. У фізичному просторі, це, наприклад облаштування доступних просторів для жінок з інвалідністю, які подекуди просто не можуть скористатися базовими послугами чи відвідати кабінет гінеколога через те, що приміщення не обладнане ліфтом.
А у ментальному часто відбувається витіснення «незручних» чи незрозумілих потреб, дискримінація і стигматизація стосовно уразливих категорій, як то наркозалежні або жінки з ВІЛ. І це ще одне поле для переосмислення підходів, які лишаються нашим спадком з радянських часів і досі не є подоланими.
Окрім соціального аспекту, у майбутніх протоколах важливо враховувати різні способи підтримки жінок після пологів. Йдеться про певні види консультативного супроводу: можливість поговорити з тою, яка вже проходила подібний шлях, або фахові консультації з грудного вигодовування. При чому, такою мультидисциплінарною допомогою можуть займатися не обов’язково медичні працівники. Можна говорити, наприклад, про підготовку старших жінок, їхню присутність поруч у перші тижні і супровід процесу відновлення породілі. Такі практики існують в світі, в тому числі, на рівні культур.
Говорили і про роль акушерки і надання їй більшого спектру повноважень та відповідальності, у тому числі, у царині супроводу жінки після пологів. З одного боку, акушерсько-гінекологічне середовище нерідко є продуцентом і носієм упередженого ставлення, стигматизації та грубого поводження. З іншого – саме акушерка є тим провідником в адаптації до нової ролі для жінки. І щоб супровід матерів відбувався якісно, акушерок треба більш системно готувати, давати їм ширше поле відповідальності і визнання. Ці зміни можуть стати тим фактором, що якісно змінять правила гри у постпологовому періоді.
Воля для системних змін державної політики є, засвідчив заступник міністра охорони здоров’я Євген Гончар, який долучився до круглого столу, щоб почути різні позиції і важливі деталі, без яких жодні документи не будуть належним чином діяти. Він запросив учасниць поділитися своїми напрацюваннями Крім того, ідеї, озвучені під час круглого столу, будуть перетворені на рекомендації і передані до Міністерства.
Подія відбулась в рамках проєкту, який Київський хаб прав людини провадить спільно з Центром громадянських свобод, Норвезьким Гельсинським комітетом та за підтримки уряду Норвегії.
