Непересічна людина, якій завжди було діло до усього — так можна коротко охарактеризувати постать Фрітьйофа Нансена, національного героя Норвегії і рятівника сотень тисяч українців. З нагоди 165-ї річниці від його дня народження у Києві відбулося символічне погашення поштової марки з малюнком українського художника Олександра Грєхова, яке продовжилося розмовою про феномен Нансена. Зокрема, про те, як його спадок реалізується сьогодні і як його життя і бачення можуть надихати кожного з нас.
— Для нас дуже важливо вшанувати Нансена і залишити на згадку про таку видатну людину поштову колекційну марку. Ми доклали багато зусиль, щоб це сталося. Коли ми почали планувати цю подію, то зрозуміли, що більшість з нас і нашого оточення нічого не знає про Нансена, крім того, що він був полярником. Нам ніколи не розказували про те, що він зробив у гуманітарній сфері та миротворчих процесах, хоча там ця людина досягла великого успіху. Наше покоління пропустило таку важливу інформацію, яка формує світогляд. Але у наших силах сьогодні зробити її доступною для наступних поколінь, — сказала у вітальному слові Євгенія Кубах, виконавча директора Київського хабу прав людини.
То хто ж такий Нансен
Найперше Фрітьйофа Нансена знають у світі як дослідника та вченого, людину, що прагнула відкрити і дослідити Південний полюс, але йому це не вдалося. Натомість від дослідив і пройшов пішки Гренландію і отримав досвід, який нині використовують виживальники і послуговуються вчені.
На початку 20-х років минулого сторіччя Фрітьйофф Нансен доклався до того, щоб врятувати тисячі українців від голодної смерті.
У 1921 році його призначили Верховним комісаром Ліги Націй у справах біженців. І у цей же час, коли люди на території нинішньої України потерпали від післяреволюційних потрясінь, він мав гуманітарну місію до України. Протягом 1921-1923 років він займався порятунком українців від голоду, забезпечуючи їх продовольством. Місія мала представництва в Одесі, Дніпрі, Миколаєві, Запоріжжі та Донецьку. Сам Нансен часто бував з візитами в Україні, зокрема, у Харкові, який на той час був столицею.
Також з його ініціативи у 1922 році з’явився «паспорт Нансена» — документ, який ратифікували 53 держави. Він дозволяв біженцям законно переміщуватися в інші країни, отримувати консульську підтримку і забезпечував їм базові права. Цей документ фактично, став засновком для подальшого розвитку міжнародних норм та законів, що нині регулюють права біженців.
Спадок Нансена. Наші дні
Символічно, що через сто років після того, як Нансен допомагав українцям врятуватися від голоду, Норвегія простягнула руку допомоги Україні під час війни і від 2023 року є надійним партнером та другом. Арве Хансен, старший радник у Норвезькому Гельсінському комітеті, керівник проєкту Nansen розповів, що програма підтримки України є найбільшою з-поміж тих, які будь-коли надавала Норвегія іноземним країнам.
— Коли було голосування за програму у 2023 році, абсолютно всі наші політичні партії, незалежно від ідеологічних особливостей, підтримали цей документ. Я би хотів, щоб ви знали — абсолютно всі норвежці підтримують вас. Ми дуже чекаємо вашу перемогу і і хочемо зробити так, щоб перемога була не тільки на передовій, але щоб демократія тривала і у час війни. Ми прагнемо, щоб військові, які зараз боронять країну на фронті, знали, що у них є чому повертатися. Це дуже важливо, — сказав Арве Хансен.
Норвегія продовжує підтримувати Україну й у 2027 році — на цей період заплановані видатки у межах програми Нансена в обсязі 85 мільярдів норвезьких крон, розповіла тимчасово повірена в справах Норвегії в Україні, пані Крістін Енстад.
— Програма поділена на три напрямки: військова підтримка, щоб допомогти Україні захиститися від незаконної російської агресії. Цивільна підтримка, зосереджена на бюджетній допомозі та енергетиці, що важливо у контексті наближення зими. І звісно, значна частина — це гуманітарна підтримка, що продовжує традиції Нансена. Програма допомоги Україні — це спосіб поєднати сучасну підтримку зі спадщиною Нансена та ідеалами солідарності й міжнародної відповідальності. Назвавши програму іменем Нансена, ми вшановуємо його гуманітарну діяльність в Україні понад століття тому, за що, як відомо, він отримав Нобелівську премію миру, наголосила Крістін Енстад.
Чому нас вчить і на що має надихати приклад Насена
Феномен Нансена полягає у тому, що він допомагав людям, які не мали жодного стосунку до його країни. Він узяв на себе відповідальність за тих, хто опинився в гуманітарній катастрофі — вона була для нього видимою трагедією, повз яку не можна було пройти.
— Коли ми говоримо про вирішення проблеми з документами, це означає, що людина в подальшому маєм навчати, виховувати дітей, вести свою справу. Дуже багато тих, хто скориставшись паспортом Нансена виїхав, були непересічними професіоналами. Мені здається, що Нансена мав інтуїтивне відчуття того, що людям треба дати такий документ, щоб вони змогли продовжувати власну реалізацію, сприяти становленню своєї сім’ї в подальшому житті, — підкреслює значення ідеї Нансена Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.
Гуманітарна допомога — це не лише нагодувати людину сьогодні, а й дати їй можливість вижити завтра. Нансен докладався і до того, щоб у подальшому люди могли прогодувати себе власними силами. Він розумів: довгострокові зміни потребують знань, ресурсів та інструментів для самостійного відновлення.
— У Нансена було підвищене почуття справедливості. Це відбилося на тому, як через усе його життя проходила боротьба за прагнення невеликих народів до власної державності та автономії. А якщо мислити ще ширше, то за прагнення світової справедливості, яка б гарантувала рівне ставлення до людей різного походження та різного матеріального стану – говорить Михайло Костів, доктор філософії в галузі історії, завідувач Відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Національного музею Голодомору-геноциду.
Постать Нансена і досі залишається не розкритою повною мірою не лише для українців, але і для норегів. Про це сказала відвідувачка події Тетяна Бочкарьова, яка досліджувала спадок великого норвежця в обох країнах. Сьогодні його гуманітарний спадок радше нагадує клаптики, які ще належить скласти у загальне панно і додати видимості важливим рисам і досягненням людини, що уміла дивитися за горизонт і бачити значне далі свого часу.
У матеріалі використані фотографії Надії Цициліної
Нагадаємо, що подію з нагоди 165-річчя від дня народження Фрітьйофа Нансена організував Київський хаб прав людини. У партнерстві з Українським PEN’ом, Національним музеєм Голодомору-геноциду, Центром громадянських свобод та Норвезьким Гельсінським комітетом за підтримки уряду Норвегії.
