Не існує єдиного дитячого досвіду війни. Він є таким же складним і непередбачуваним, як і сама війна – наголошує Мирослав Грінберг, голова Правління ГО “Київський освітній центр “Простір толерантності”, психолог Броварського ліцею №9. Зовнішня турбулентність накладається на внутрішні переживання, притаманні юнацькому віку і штовхає до пошуків відповідей та опори зовні. І знаходить її не завжди на світлій стороні, потрапляючи у тенета ворожого впливу і пропаганди.
Про те, як за таких непростих умов варто підтримувати молодь і у цьому вона найуразливіша, експерт розповів під час тематичного вебінару на запрошення Київського хабу прав людини.
Він наголошує: коли молоде покоління транслює російські наративи, це слід розглядати це як наслідок російського інформаційного насильства. І щоб захиститися від такого впливу, недостатньо лише розвитку критичного мислення, інформаційної гігієни, знань з медіаграмотності, і зрештою, навіть якісної освіти. Чому так відбувається?
Американський політолог Гарольд Лассвелл зазначав, що колективні установки можуть руйнуватися під впливом залякування або економічного примусу, а також закріплюватися через муштру. Тому, наприклад, яка перебуває на тимчасово окупованих територіях, як ніколи піддається такому примусу, не маючи переважно жодної альтернативної думки та інформації.
Водночас ті молоді люди, які на підконтрольній території України опиняються в нових для себе обставинах (до прикладу, через вимушене переселення внаслідок війни), так само можуть зазнавати тиску зовнішніх обставин на власну ідентичність.
Базові потреби як об’єкт маніпуляції
Швейцарський правознавець Томас Фляйнер зазначав, що невизнання історичної, мовної та культурної ідентичності людини, шкодить основі її існування, яка є частиною її невід’ємної гідності. Внаслідок тотального тиску людина, щоб убезпечити себе, як правило починає приховувати свою ідентичність, відповідати так, як очікує та схвалює більшість, уникати прямих відповідей, пристосовуватися.
Тож захист і підтримка розпочинається з базових психологічних потреб:
Автономія — відчуття ініціативності та «права власності» на власні дії.
Компетентність — відчуття майстерності, можливості досягати успіху та розвиватися.
Зв’язаність — відчуття приналежності та зв’язку з іншими.
Якщо ці базові психологічні потреби не захищені, тоді дуже легко ними маніпулювати. Наприклад, якщо надати молодій людині відчуття, що вона самостійно ухвалює рішення, маючи певний статус, це забезпечить її потребу в автономності. Або ж створити відчуття особистої значущості через спілкування з включеними дорослими, які раптом опиняються поруч. І з огляду на це саме соціальна підтримка є формотворчою передумовою для стійкості молоді.
Мирослав Грінберг пояснює, що соціальна підтримка – це та інформація, яка переконує людину в тому, що про неї піклуються, її люблять та поважають, а також що вона є членом мережі взаємних зобов’язань. І працює вона у комплексі з повагою до гідності людини.
Складові соціальної підтримки:
Емоційна підтримка – це потурбуватися, проявити повагу та встановити зв’язок з іншими людьми.
Інформаційна підтримка – надати алгоритм вирішення тієї проблеми, яка непокоїть людину, порадити, запропонувати щось корисне.
Інструментальна підтримка – це матеріальна допомога, конкретні речі, яких потребує саме ця молода людина.
Оціночна допомога – надавати особистий зворотний зв’язок щодо ставлення, поглядів і поведінки людини. Але робити це коректно й чутливо до стану, в якому вона перебуває.
Як це виглядає у житті?
Випускник технічного коледжу через вимушене переселення опинився в новому для нього місці. Для цього хлопця соціальна підтримка може проявлятися в тому, що про нього потурбувалися представники благодійного фонду (емоційна підтримка), з повагою вислухали про його потреби. Він потребував зарядки на телефон, і у фонді допомогли її придбати (інструментальна підтримка). Юнака підбадьорили (оціночна допомога) в його бажанні знайти роботу за фахом й допомогли скласти резюме (інформаційна підтримка).
Для того, щоб стати опорою для молодої людини, яку ви маєте в своєму оточенні, не потрібно надмір академічних знань. Можна стати тим самим “включеним дорослим”, якому можна довіряти і на якого можна спертися. І тим самим додати на табло здорових розв’язків життєвих ситуацій, щоб маніпулятивні впливи зовні з більшою імовірністю зазнали поразки.
Нагадаємо, вебінар відбувся у межах проєкту, який Київський хаб прав людини реалізує спільно з Центром громадянських свобод, Норвезьким Гельсинським комітетом та за підтримки уряду Норвегії.





