Інструментами громадської участі та свіжими прикладами розслідувань поділилася журналістка Bihus.Info Леся Іванова на вебінарі “Комунальні активи громади: базові корупційні схеми”.
Базис і точка відліку у протидії корупції — Стаття 6 Закону України «Про публічну інформацію».
«Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками. ….володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України “Про основи національного спротиву”».
Якщо узагальнити, то уся інформація щодо приватизації, оренди, об’єктів і суб’єктів, цін та умов, стану розрахунків тощо – усе має або вже бути в публічному доступі або надаватися на запит.Це важливо з огляду на те, що активи громади – це не тільки бюджет, а також нерухоме майно, земля.
Наприклад, комунальні підприємства переважно мають у своєму розпорядженні землю, нерухомість та користуються субсидіями. При цьому, завдання комунальних підприємств — ефективно управляти активами, і в ідеалі ще й заробляти на них.
Та якщо у звітності комунальне підприємство показує збитки, а в деклараціях керівного складу навпаки світяться прибутки, можна запідозрити, що у роботі підприємства є діра, яку варто знайти. Спікерка радить переглядати сервіс Prozorro, перевіряти проплати на E-DATA чи на сайтах самих же комунальних підприємств, у їхніх звітах.
Вона акцентує увагу на тому, що навіть приватизація майна комунальних підприємств через аукціони ще не гарантує, що за цим не ховається корупційна схема. А ще є людський фактор і випадки, коли комунальне підприємство перетворюється на приватний бізнес керівника.
Варто правильно тлумачити поняття «шкода»
Леся Іванова каже, що корупційні схеми більше цікавлять журналістів, активістів, правоохоронних органів. Громаду ж цікавить те, що відбувається з інфраструктурою та чи був для громади корисним факт приватизації, якщо це сталося.
Приватизацію слід розглядати як механізм:
- управління активами;
- поповнення бюджету живими грошима;
- розвитку інфраструктури міста;
- розвитку бізнес-клімату.
Проблема зʼявляється тоді, коли приватизація є непрозорою і стає причиною збитків для громади. Наприклад, та втрачає актив, не отримує живі гроші, а зміна власника чи оператора інфраструктури та відсутність конкуренції, або локальна монополія, спонукає «не напружуватися» у своїх зобов’язаннях перед громадою.
Спікерка наголошує, що сам факт корупції — це лише навершшя айсбергу. Завжди варто оцінювати її у комплексі із завданою шкодою.
Прикладні інструменти і рекомендації
Де ще можна перевіряти інформацію про нерухоме майно? Наприклад, повні деталізовані витяги надають у ЦНАПі. Оцифрування даних щодо старого майна триває, але у системі уже доступна інформація, починаючи з 2013 року.
Про землю і забудову можна дізнатися:
- на засіданнях ради/земкому;
- читаючи кадастрову карту, помічати все, що виглядає, мʼяко кажучи, «дивним». Наприклад, дамба, ліс, береги, паркова зона не можуть комусь належати і бути забудованими;
- на сайті ЛУН та схожих ресурсах про нові забудови, особливо з рекламою «ЖК з власним озером» або «Будинок прямо в лісі» або «Власна берегова смуга»;
- із судового реєстру;
- свіжіших карт, до прикладу, на https://livingatlas.arcgis.com
Леся Іванова припускає, що самотужки розібратися з окремими деталями може бути складно. Тому у випадку підозр щодо зловживань у комунальних підприємствах громади рекомендує вдатися до підсилення власних спроможностей і впливу на ситуацію. Серед допоміжних ресурсів називає ініціативу «Свої люди», де можна отримати юридичну підтримку і підказки для конкретних дій в інтересах громади.
Нагадаємо, що вебінар організував Київських хаб прав людини у межах проєкту, який реалізовується спільно з Центром громадянських свобод, Норвезьким Гельсинським комітетом та за підтримки уряду Норвегії.
