Вибори в Україні — невідворотне явище. Протягом повномаштабного вторгнення ми були свідками хвиль дискусій щодо того, чи доцільно проводити їх під час війни, адже це важливий елемент демократичного процесу. Але навіть якщо безпекові виклики зникнуть, держава має низку інших питань, які ніколи не стояли раніше.
Наприклад, як забезпечити конституційне право участі у виборчому процесі та право голосувати для мільйонів українських жінок, які через війну вимушено виїхали за межі країни на термін понад шість місяців? Адже норми законодавства на сьогодні передбачають можливість балотуватися до Верховної Ради лише тим громадянам і громадянкам, які безперервно живуть на території України протягом п’яти років, і на президентських — не менш як десяти. Складність проголосувати за кордоном повʼязана також з недостатньою кількістю дільниць — щоб облаштувати їх більше потрібні системні рішень та суттєві фінансові витрати. Наслідок – фактичне випадіння з політичного життя і можливості впливати на політичний процес для кількох мільйонів жінок, навіть тих, що вже повернулися в Україну.
Євгенія Кубах, виконавча директорка Київського хабу прав людини узяла участь в обговоренні теми доступності електорального процесу під час ділового сніданку «Гарантії політичної участі жінок та право голосу для українців та українок за кордоном». За її словами, найгостріше це право відчувається, коли його втрачаєш – вона добре знає це з власного досвіду, як внутрішньо переміщена особа. Щоб повернути повноцінне право голосувати для ВПО усередині країни знадобилося більше п’яти років і потужна адвокаційна кампанія. Якщо ж говорити про поточну ситуацію, то виклики значно масштабніші. Проблему також варто розглядати в ширшому контексті – через призму дотримання та реалізацію державою прав людини.
За даними, які наводить Громадянська мережа ОПОРА, до повномасштабного вторгнення Державний реєстр виборців України містив приблизно 34 мільйони зареєстрованих виборців. Станом на сьогодні близько 4,6 мільйона громадян офіційно зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (ВПО), приблизно мільйон осіб проходять службу у Збройних Силах. Орієнтовно 1,6 мільйона громадян не мають зареєстрованого місця проживання в Україні.
Крім того, за оцінками, заснованими на агрегованих даних мобільних операторів, кількість громадян, які фізично перебувають на території, підконтрольній уряду, наразі становить менше 30 мільйонів. Згідно з офіційною статистикою ЄС, станом на кінець 2025 року приблизно 4,35 мільйона українців користувалися тимчасовим захистом у державах-членах, причому найбільша кількість перебуває у Німеччині, Польщі, Чехії та Іспанії.
