Чи в Україні є усе необхідне для того, щоб цивільні, які повертаються з російської неволі, могли інтегруватися до повноцінного життя? Про це дискутували учасники міжсекторального круглого столу, присвяченому реінтеграції та реабілітації звільнених. Цей круглий стіл організував Київський хаб з прав людини спільно з Центром громадянських свобод 30 жовтня у Освіторія Хаб.
Подія підсвітила різні аспекти шляху повернення цивільної людини до нормального життя, починаючи від моменту, як та на свободі уперше ступає на рідну землю і закінчуючи викликами реабілітації, вирішення соціальних та організаційних питань.
Олена Юзвак, яка на початку жовтня дочекалась повернення сина з неволі, а до того сама пережила катування росіян у 2022 році, говорить, що після визволення люди перебувають в стані соціальної депривації та дезорієнтовані. Звичні для обивателя речі можуть бути їм абсолютною новиною. Наприклад ті, хто був ув’язнений росіянами ще за часів АТО і провів за ґратами багато років, можуть не знати, хто такий сімейний лікар або що таке ЦНАП. Зрештою, вони не знають, чи живі їхні рідні й що сталося вдома за їх відсутності.
Цим людям потрібен всебічний супровід, негайне відновлення документів, чоловіки мають отримати відстрочку на час фізичної та психологічної реабілітації та фіксації свідчень. Поза тим, як відзначає пані Олена, держава вже значно краще піклується про тих, кого визволяють з полону, однак чимало моментів потребують доопрацювання.
З іншого боку, реінтеграція неможлива без взаємодії з соціумом, переконана керівниця організації «Блакитний птах» Ганна Мокроусова. Вона наголошує, що важливим аспектом повернення є чітка і зрозуміла програма державної підтримки для всіх, хто повертається. А супровід не повинен перетворюватися на дискримінацію.
Під час круглого столу Людмила Янкіна, ГО «Civis Fortis» озвучила перелік основних проблем, з якими стикаються звільнені цивільні на волі.
- Відсутність чіткого правового статусу. Вони можуть оформити лише ВПО. Натомість це не вирішує способу взаємодії, наприклад, з системою охорони здоров’я, де під час взаємодії має бути врахований травматичний досвід звільнених.
- Затягнутість всіх процедур: відновлення документів, встановлення факту полону, трудові відносини тощо. Людині нема де і за що жити й водночас вона не має способів вийти з такої ситуації.
- Відсутність оперативної підтримки, як то живих готівкових грошей, які без зайвих процедур людина може отримати одразу після повернення.
- Недостатньо тривала психологічна реабілітація. 21 дня, які передбачені державою, замало для того, щоб людина могла належно реабілітуватися — вона потребує значно довшого часу супроводу.
- Проблеми з працевлаштуванням та житлом, які підсилюють одна одну. Центри зайнятості не знають, як взаємодіяти з тими, хто був у неволі. Також для звільнених цивільних не існує спеціального житлового фонду.
Допомога — це підтримка, щоб людина могла встати піти далі після того, як вона упала, каже керівник «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець. Його організація працює з бранцями та їх сім’ями вже понад 10 років. Якщо від 2014 року росіяни ув’язнювали активістів за політичними мотивами, то після 2022-го ситуація кардинально змінилась – достатньо просто жити на тимчасово окупованих територіях. Це вимагає переосмислення законодавства, де зараз йдеться про механізм підтримки тих, кого ув’язнили за протидію окупантам. Але допомога має надаватися всім і для цього слід розробити чіткий недискримінаційний механізм.
Олег Гущин з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими каже – з такими викликами раніше ще ніхто не стикався, а отже всі напрацювання є постфактум реакцією. Через це не завжди виходить врахувати повний спектр факторів, які потребують уваги. Власне, розмова під час круглого столу підсвітила певні деталі й нюанси, які будуть корисні в доопрацюванні механізмів і процедур.
Поки ж цього не сталося, саме громадський сектор має люфт для швидкого реагування там, де держава ще не зуміла налагодити систему. Однак лише централізована, доступна кожному і продумана підтримка може належним чином забезпечити гідне повернення і реінтеграцію звільнених цивільних до нормального життя.
Міжсекторальний круглий стіл спільно провели Київський хаб прав людини та Центр громадянських свобод у співпраці з Норвезьким Гельсінським комітетом та за підтримки Норвегії.
