Допомогти організаціям зростати і бути сталими, системно і продумано розвиватися, а не витягати усе на ентузіазмі лідерів, а також впровадити права людини в роботу на різних рівнях – ось одна з цілей Київського хабу прав людини.
Громадські організацій зазвичай засновують люди, які щиро вболівають за вирішення певної проблеми чи опікуються інтересами незахищеної групи. Однак, якщо ініціативність та самовідданість не переходить у структурність, стратегію і форму сталості, команди опиняються перед ризиком виснаження, демотивуються і сходять з дистанції. В кінцевому результаті від цього втрачають всі.
Одна з цілей Київського хабу прав людини – дати неурядовим організаціям та інціативам, які мають у своїй роботі правозахисний компонент, інструменти для сталого розвитку. Виконавча директорка організації Євгенія Кубах пояснює, які компетенції і можливості можуть отримати у Хабі новостворені НУО або ті, які хочуть зростати, але не до кінця розуміють, як це зробити.
Що таке Київський хаб прав людини і для кого він працює?
Хаб співзаснували Центр громадянських свобод та Міжнародна Гельсінська асоціація в 2023 році. Проєкт задумувався як майданчик для організаційного розвитку правозахисних і навколо правозахисних організацій, зокрема тих, які можуть себе не ідентифікувати такими, але мають елементи правозахисту в своїй роботі.
Усвідомлення і розуміння прав людини як канви роботи організації, насправді відкриває нові можливості – визначає їх місце як повноцінного гравця правозахисної сфери, відкриває можливості та підстави комунікувати з колегами з інших країн, претендувати на підтримку фондів правозахисного напрямку і, як наслідок – більш ефективно реалізовувати свою місію.
На сьогодні громадянське суспільство в Україні надзвичайно активне, передусім, за рахунок реагування на воєнні виклики. Ми бачимо величезну кількість організацій та ініціатив, які беруть на себе відповідальність захищати інтереси вразливих груп чи вирішувати гострі проблеми. Але, за нашими спостереженнями, вони часто загнані в пастку операційної діяльності, а це виснажує і не дає змоги зазирнути за горизонт власних задач і спроможностей.
Тому, дві наші ключові задачі: дати розуміння рамки прав людини як основи, базису, що по суті рухає будь-який громадянський процес і показати практичну цінність такого знання, а друге – поділитися відпрацьованими інструментами, які допомагають успішно розвиватися, планувати, стратегувати, шукати партнерства і можливості.
Як організація може зрозуміти, що це стосується саме її?
Насправді, права людини лежать в основі роботи будь-якої організації, яка захищає уразливу групу або ту, що потерпає від чогось. При чому, не обов’язково ця група має бути якось офіційно визнана – вона може бути ще не ідентифікована, але є розуміння, що цю групу щось об’єднує, вона має права, які певним чином порушуються або не реалізовані. Це організації, які прагнуть розвитку або чимось незадоволені в своїй роботі, хоча не зовсім розуміють, чим саме, але хотіли б розібратись, щоб потім це покращити.
Це можуть бути пацієнтські, жіночі організації різного спрямування,екологічні організації. Останні, до речі, далеко не завжди ідентифікують себе як правозахисні, хоча фундаментальні права людини – це і є ширший контекст їхньої роботи.
Одна з задач Хабу – дати це розуміння всім організаціям, незалежно від того, чим вони займаються. А також сприяти їх організаційному розвитку, кроссекторальній комунікації та нетворкінгу для того, щоб цінності прав людини поширювались не тільки на якусь одну сферу, а на всі, що можуть бути дотичні до цієї теми.
У якості прикладу можу навести спостереження за нашим першим тренінгом у межах навчальної програми Хабу «Спроможні діяти». Багато організацій, які там були, працюють з темою зниклих безвісти. Цей аспект зараз зачіпає всі регіони, і відповідно, усі професійні спрямування, бо, на жаль, проблема зниклих безвісті торкнулась майже кожної людини в Україні. Кожен з нас має родичів або знайомого, або родину, у якійсь хтось зник. А отже, ця проблема може стати однією з тих, навколо якої можуть групуватися дуже різні організації. Бо усі вони стурбовані одним питанням – як знайти цих людей, а потім, якщо знайшли, то як повернути, чи жива ця людина чи може ні. Або інший вектор – екологія і права людини. Це – неочевидна для багатьох зв’язка. Але ж права людини – це також про умови для нормального життя і здоров’я.
Як розуміння прав людини може допомогти організаціям бути кращими у тому, заради чого вони з’явилися?
Якщо відштовхуватися від прав людини, можна говорити про глобалізацію того, що робить організація. Що задача, яку вона вирішує, це не якийсь «сферичний кінь у вакуумі», якого вони собі придумали, а про те, що це складова якоїсь ширшої проблематики. Також, як я вже говорила, це про мережування і про пошук партнерів, які працюють в інших напрямках, але спільний знаменник допомагає знайти точки дотику і взаємодіяти. Це про створення ширших коаліцій аж до міжнародних, де локальні гравці здатні зайняти сильну позицію і бути голосом тих, для кого вони працюють. Також це про міжнародний рівень – можливість спільних адвокаційних кампаній, а отже більшого впливу і поширення інформації на ширші аудиторії. Це про переклад локальних проблем на універсальну мову, бо права людини – тема зрозуміла дуже багатьом організаціям за кордоном. Отже, це ключ до розуміння з міжнародними НГО та інституціями. Тобто можна говорити про досить прикладні речі, але разом з тим відбувається і певна світоглядна зміна, як і де ці нові знання можна використати на практиці.
Під час війни ми бачимо зниження уваги суспільства до дотримання прав людини. На жаль, іноді ігноруються деякі важливі права, мовляв зараз «війна, не на часі». Але насправді з цього починаються дуже серйозні, іноді драматичні, процеси з негативними фіналами. Тому тримати фокус уваги на тому, що права людини понад усе – реально. І вже потім з цього витікає все інше – ось це зараз важливо. Засади гуманізму – це дійсно не порожній звук, вони мають бути включені і відображатися в роботі будь-якої громадської організації. Особливо, якщо ми стверджуємо, що будуємо демократичне суспільство і прямуємо в напрямку Європейського Союзу, бо засадами євроінтеграції знову ж таки є права людини.
Як відбувається навчання за програмою «Спроможні діяти» і які конкретно компетенції воно розвиває?
Я розкажу на прикладі першого тренінгу (а планується їх ще три цього року), як це було. Перша частина тривала два дні офлайн і цей час ми присвятили стратегічному плануванню та операційному управлінню, також охопили основні моменти в темах адвокації, комунікацій, моніторингу і оцінювання, фінансового менеджменту та фандрейзингу. Тобто, базові напрямки організаційного розвитку, які важливо розуміти і правильно докладати зусиль, якщо організації хочуть бути спроможними, розвиватися і залучати ресурси, а отже ефективно допомагати своїм цільовим групам.
Для багатьох учасників це стало відкриттям, частина з них уперше почули про те, що таке середньострокові і довгострокові результати, які вони зустрічають у формах грантових заявок і не дуже розуміють, як їх подати. Цього ніхто не пояснював, і учасники тренінгу були щасливі, що є кого запитати про це.
За моїми спостереженнями, навіть юридично оформлені організації відчувають складнощі з плануванням річного бюджету, їм бракує стратегії та інших елементів, що перетворюють ініціативу, яка рухається на енергії команди, на інституцію, що йде шляхом поступального розвитку. І хотілося б, щоб усвідомлення того, що якусь складову треба підправити у них з’являлося ще до того, як потреба стане дуже гострою або момент незворотньо втраченим. Саме для того, щоб можна було бачити і приймати рішення, випереджаючи виклики, ми і проводимо наше навчання.
Друга, онлайн частина тренінгу – це про менеджмент волонтерів і роботу з місцевими органами влади, і базова інформація про концепцію прав людини, їх становлення та сучасний стан речей. Але навіть в цій частині ми йдемо шляхом прикладних знань, щоб їх можна було включати в свою роботу, а не покласти на поличку.
Понад цим усім нам було дуже цінно перезнайомити учасників, а це представники і представниці різних організацій, що працюють у так званій сфері подолання наслідків війни. Зрозумівши, що вони не просто 10 чи 15 окремих організацій, а їх поєднує один напрям, вони вже можуть зробити разом значно більше, ніж поодинці.
Чи участь у навчанні можуть брати лише юридично оформлені організації чи також ініціативи, що тільки-но виникли і ще не встигли пройти цей шлях?
Ми розглядаємо заявки і від мотивованих ініціатив, які ще не мають оформлення як юридична особа. Іноді це вирішує для них питання, куди і як розвиватись. Але звичайно ж, більша частина тих, кого ми бачимо серед учасників тренінгу «Спроможні діяти», – юридичні особи, але які в процесі інституціоналізації не врахували якихось моментів і не мали розуміння, куди і як вони далі рухаються. Що цікаво, на нашому першому тренінгу, жодна організація-учасниця не мала стратегії і для них було відкриттям, з чого вона має складатися, що таке питання цінностей і як на їх основі залучати людей і розуміти, які цінності рухають ними.
Що буде далі для тих, хто пройшов навчання? І чи це все, чим можуть збагатитися організації за допомогою Київського хабу прав людини?
Звичайно, не все. Крім чотирьох тренінгів, у 2025 році паралельно ми проводимо субгрантовий конкурс для організацій громадянського суспільства “Спроможні впливати” Один з його пріоритетів – це якраз організаційний розвиток. І тут відкривається вікно можливостей для тих організацій, які пройшли треніг «Спроможні діяти». Вони будуть більш чітко розуміти, що їм хотіти і який проект розробити, щоб податись на цей грант і отримати ресурс на реалізацію якоїсь складової. Хочу згадати наших партнерів, без яких цього всього б не відбулось: це згаданий вже Центр громадянських свобод, також Норвезький Гельсинський комітет та підтримка Norad.
Ми будемо також сприяти взаємодії між собою тих, хто пройде наші тренінги: як мінімум, йдеться про можливість зустрітися раз на рік на міжрегіональній конференції. Там можна буде поспілкуватись з організаціями з інших областей, які займаються аналогічною темою, або організаціями з одного й того самого регіону, які займаються різними темами. Така кроссектуральна комунікація це і є грунт для підсилення правозахисного компоненту в роботі, створення спільної бази для подальших дій, народження коаліції і спільних кампаній. Ми також організовуватимемо нетворкінгові зустрічі в регіонах, куди запрошуватимемо приїздити організації з сусідніх чи навпаки, віддалених областей, щоб посилити зв’язки децентралізовано, а не робити Київ єдиним центром тяжіння.
